Батьківщиною вишні вважається Чорноморське узбережжя Криму, звідки вона потрапила до Риму та поширилася по всій Європі. Вже в ІІІ ст. до зв. е. лікар Сифініус згадує про вишню (черешню) як про цінний лікувальний продукт. Вишня була єдиним плодовим деревом, яке виросло за часів Юрія Долгорукого на околицях Москви. У 1569 р. у Німеччині вийшла медична збірка під назвою «Сад здоров’я», де ціла глава присвячена вишні.
Близько 130 видів налічує рід вишні, одним із яких є вишня повстяна, або китайська. Свою назву вона отримала за вкрите ніжним гарматою сіро-зелене листя. Її розводять у Японії та Китаї як декоративну рослину.
У дикому вигляді вона росте в Північно-Західному Китаї, Гімалаях, Японії, Далекому Сході та в європейській частині нашої країни. Це морозостійкий кущ чи невелике дерево до 2 м заввишки.
Плоди – світло-червоні кістянки, зовні схожі на ягоди вишні звичайної, за будовою нагадують плоди сливи. Кожен кущ дає по 7-8 кг ягід із солодким освіжаючим смаком. Вони багаті на вітамін С, вміст якого в півтора-два рази більший, ніж у плодах звичайних європейських сортів вишні.
Сучасна географія культури вишні звичайної та черешні велика, а щорічні світові збори цих плодів становлять понад 2 млн. тонн.
Вишня звичайна – чагарник або деревце заввишки до 7 м із родини розоцвітих. Кора стовбурів сіро-бура, листя черешкові, прості, еліптичні, загострені, по краях пильчасті. Квітки білі та рожеві, зібрані у невеликі суцвіття. Зустрічається і дикий вид вишні, що розмножується пагонами від кореня. Його ягоди також придатні для вживання, як і плоди садової вишні.
Червоні або темно-червоні плоди звичайної вишні мають приємний кисло-солодкий смак, в їх м’якоті міститься багато корисних речовин: органічні кислоти (яблучна, лимонна, бурштинова, саліцилова та ін), мінеральні речовини та мікроелементи (кальцій, залізо, фосфор, магній , калій, багато міді), пектинові речовини -до 11%, ферменти, цукру – до 15%, азотисті, дубильні та барвники, вітаміни А, С і РР, фолієва кислота, антоціани.
У кісточках вишні містяться: жирна олія -25-35%, ефірна олія, глікозид амігдалін; у корі – дубильні речовини, кумарин, амігдалін.
Вишню їдять у свіжому вигляді, сушать та консервують. З неї роблять варення, джем, компоти, сиропи, екстракти, наливки та лікери, вина та фруктову воду.
З листя вишні готують сурогат чаю, їх застосовують при соленні овочів і кладуть у варення.
Сушать вишню темно-забарвлених плодів, без плодоніжок. Ягоди перебирають, миють. Для якісного сушіння вишню бланшують 30-40 секунд у киплячому 1-1,5%-ному розчині питної соди, а потім ретельно промивають у холодній проточній воді. Починають сушіння за температури 40-45°С. Коли ягоди підв’яляться і стануть зморшкуватими, температуру потрібно підвищити до 70-80°С.
Сушіння триває 10-12 годин.