Для сушіння відбирають не зовсім зрілі, але вже починають жовтіти груші. Найкраще підходять для цієї мети літні сорти з невеликими плодами.
На відміну від яблук груші не слід очищати від шкірки, так само немає необхідності вирізати у них серцевину: менш грубі клітини навколо серцевини надають сушеним грушам присмак фіг. Очищають лише плоди з жорсткою та грубою шкіркою. Дрібну грушу сушать повністю разом із плодоніжками.
Більші плоди ріжуть на половинки, на чотири частини або на ще більш дрібні шматки, Жорсткі груші попередньо проварюють, а іноді і підцукровують.
Сушать груші так само, як яблука; сушіння груш триває дещо довше, ніж яблук, при цьому загальний вихід сухого продукту вищий. Невелике загнивання плодів при сушінні не вважається дефектом. Груші можна сушити і сонце протягом 2—3 днів. Після сонячного сушіння плоди необхідно досушити в приміщенні, що добре провітрюється. Наполовину висушені або помірно пропарені і підсушені груші спресовують двома дошками тонкий шар. У такому вигляді плоди потім швидко підсушують і нанизують на нитку так само, як винні
ягоди.
Із сушених груш можна приготувати грушеву пудру. Для цієї мети добре висушені плоди розмелюють на спеціальному млині і додають 10-20 відсотків цукру і трохи кориці. Такою пудрою посипають локшину, кашу або використовують для начинки.
При тривалому зберіганні ґрунту стають сухими та твердими. Перед вживаною їх необхідно покласти в нагріту та насичену парами духовку, де вони пропарюються, стають м’якими та смачними. Так само роблять і з іншими надто твердими та сухими плодами.